Російська газова істерія: причини та наслідки

1. З Росії з важким маренням

Останні півтора тижні жителі України спочатку з млявим зацікавленням, а потім з дедалі більшим подивом спостерігали за російською істерикою з приводу газу. Спочатку здавалося, що це – типове повторення вже баченого. Вже майже на рівні анекдоту: деякі пристойні люди перед Новим Роком ходять у лазню, а Росія відключає нам газ. Здавалося: ну, перебісяться й розслабляться. Занепокоєння було тільки з приводу того, чи не зникне реально газ і тепло в наших домівках. Але оскільки уряд твердо пообіцяв, що все буде в порядку, газ на кухні реально є, батареї теплі, то народ на новорічні свята не дуже й напружувався.

Однак ті сеанси „скотоложества” з мозками російських телеглядачів, які демонструє останніми днями банда Путіна, викликають деякий подив навіть у професійних політичних оглядачів і психіатрів.

По-перше, на рівень нової великої і всеосяжної російської національної ідеї висувається заклинання «Україна краде російський газ!» Це заклинання багаторазово вимовили вищі посадові особи Росії, починаючи від самого Путіна. Взагалі без жодних підстав. При цьому заявляючи, що в них є незаперечні докази, але щоразу забуваючи ті докази пред'явити. Це приблизно як із доказами участі українців у російсько-грузинській війні. На мою думку, Президент Ющенко виявить непрощенну м'якотілість, якщо не подасть на Росію в Міжнародний Стокгольмський арбітраж саме позов за диффамацію. Іншими словами, з росіян пора вже реально «спитати за базар» і змусити їх заплатити по суду за реальний збиток доброму імені й діловій репутації нашої країни.

По-друге, це самий факт безмежно хамського відключення газу всій Європі. Адже очевидно, що й сама Росія має на цьому щоденні величезні збитки. За заявою самого Путіна, збитки склали вже понад $800 млрд. Адже по укладених з «Газпромом» договорам, не Захід і не Україна несуть повну відповідальність за транспортування газу до європейських споживачів, а саме «Газпром». І відключила подачу газу в Євросоюз теж не Україна, а сам «Газпром», за прямим наказом Путіна в прямому ефірі.

По-третє, це розпалювання пристрастей відносно українського керівництва, що пролунало в словах національного фюрера Росії: «Я виходжу з того, що в нас особливі історичні відносини з українським народом. І я не хочу зробити йому гірше, я хочу позбавити український народ від усілякого роду пройдисвітів». Такі слова добре говорити, віддаючи наказ танкам на вторгнення. Наказ на відключення газу якось не виглядає переконливим приводом для подібних заяв. Адже прийде ж час фюреру знову сідати за стіл переговорів з «українськими політичними пройдисвітами». І жодних додаткових милих взаємно «легко привласнюваних» мільярдів доларів, як у випадку домовленості по «Росукренерго», йому тепер не світить...

По-четверте, на тлі цієї істерії особливо забавно чути, що нинішня суперечка «має характер винятково суперечки між двома господарюючими суб'єктами». Проте особисті «смикання» російського фюрера показують, що щось у цьому є: у цій суперечці дійсно є дуже значна економічна складова. Адже навіщо влаштовував Путін показові діалоги з Медведєвим («дивлюся в тебе, як у дзеркало, до запаморочення...») на тему, чому в жодному разі неможна підвищувати ставки за транзит по території України російського газу.

Знаєте, змушений цілком погодитися з тим, що основа суперечки – економічна. Мова йде про те, що після різкого падіння цін на нафту Росія зіштовхнулася з перспективою різкого зменшення доходів і від експорту газу. Коли з подібною економічною проблемою при Горбачові зіштовхнувся Радянський Союз, то через недовгий час не стало самого Радянського Союзу. Путин і його банда поводяться настільки неадекватно просто тому, що почувають себе загнаними в кут і їм ДУЖЕ страшно. Далі розглянемо, як вони дійшли до такого життя.

2. Внутрішньополітична ситуація в сучасній Росії: на порозі розвалу

Росія прямо на наших очах поринає в безодню політичної кризи, на сьогодні ВЖЕ набагато більш грізної, аніж криза економічна. У цьому можна виділити три основні складові: крах національної політики й сепаратизм національних республік; небезпечне бродіння серед етнічних росіян; розкол у правлячій верхівці.

Спочатку про крах путінської національної політики. На відміну від досить демократичного в цих питаннях Єльцина, чекістська мафія відразу ж після приходу до влади стала проводити політику «єдності Росії», тобто послідовного «закручування гайок» відносно російських інородців. По суті, від Російської Федерації залишилася одна назва, оскільки вся виконавча влада стала призначатися з Москви. Багато хто з цих нових керівників почали завзято викорінювати всі прояви місцевої національної культури. Яскравий прояв тої ситуації – скандальне обговорення становища в Республіці Марій Ел у Європарламенті. Більшість же автономних округів при Путіні ліквідували взагалі. Закінчилося це в 2008 році ліквідацією «регіонального компоненту в освіті», що на практиці означає курс на закриття взагалі всіх національних шкіл і повну русифікацію системи освіти в національних автономіях.

Зрозуміло, така політика викликала повсюдну активну відсіч. Мене особисто вразив масовий мітинг представників всіх корінних народів Таймиру (!) за участю шамана й розбиванням чуму на центральній площі селища Дудинка. Це було 1 листопада 2008 року. Мітинг прийняв резолюцію з вимогою негайного відновлення Таймирського автономного округу й почав збір підписів. Але це все - «квіточки».

«Ягідки» - відбулися в місті Набережні Човни. 21 грудня 2008 року з'їзд громадсько-політичної організації «Міллі меджліс татарського народу». Понад сто делегатів з усієї Росії й декілька десятків представників татарських громадських організацій зібралися, аби затвердити програмні документи Національних зборів. Вони також затвердили склад нового національного уряду Татарстану у вигнанні й прийняли Звернення в ООН, у якому, зокрема, йдеться:

«Татари наполягають на незаконності свого перебування в складі Російської Федерації. Наприкінці 90-х років вони прийняли декларацію про державний суверенітет, провели референдум за участі іноземних спостерігачів, у ході якого 61,4% населення республіки висловилися за державний суверенітет Татарстану. Татарстан також відмовився брати участь у референдумі із затвердження нинішньої конституції Російської Федерації й не підписав федеративного договору, тим самим заявивши про його нелегітимність. Жодних договорів між Татарстаном і Російською Федерацією про його включення до складу останньої не існує. У зв'язку з цим, виявляючи волю татарського народу та в ім'я його порятунку від повного знищення, Міллі Меджліс (Парламент) Татарського Народу: 1) Підтримує Декларацію про державний суверенітет - незалежність - Татарстану від 30 серпня 1990 року й заявляє про нелегітимність його насильницького включення до складу Російської Федерації. 2) Звертається з проханням до всіх держав світу й Організації Об'єднаних Націй визнати незалежність Татарстану...»

Звернімо увагу: по-перше, подібний з'їзд у Росії ВІДБУВСЯ. Але ж Росія – це поліцейсько-чекістська держава. Характерно, що ніхто з офіційної влади Татарстану НЕ засудив подібний з'їзд. Більш того. З подивом читаємо, що «прокурор міста викликав редактора молодіжної газети «Чалли яшьлере» Даміра Шейхетдинова й виніс йому офіційне попередження у зв'язку з публікацією в газеті Декларації Незалежності Татарстану». Тобто, в сучасній чекістській Росії Декларація про незалежність другого за чисельністю народу Росії – а татар там понад п'ять мільйонів! - була НАДРУКОВАНА! - Із цього очевидно, що місцева еліта Татарстану відверто співчуває гаслам його повної незалежності. Наразі ПУТІНСЬКИЙ РЕЖИМ НЕ КОНТРОЛЮЄ ТАТАРСТАН! - До речі, схожі процеси розвиваються й у сусідньому Башкортостані, і в Тиві і навіть у Якутії. Не кажучи вже про Дагестан та Інгушетію.

Але й основна опора режиму – етнічні росіяни – теж заколивалася. Яскравий приклад – масові протести на Далекому Сході в грудні 2008 р. проти заборони на ввіз старих авто з Японії. Місцева влада виявилася повністю неспроможною. Тут характерні три моменти. По-перше, під час протестів на площі носили японські прапори. Це можна, звичайно, розуміти просто як повагу до японського ж авто. Але можна й інакше: якщо експансія Китаю жителів Далекого Сходу явно лякає, то Японії вони явно не бояться. Далекосхідна республіка під протекторатом Японії колись реально існувала. Хоча висновки про реальність у Росії «російського регіонального сепаратизму» поки робити зарано. Набагато важливіший інший момент: та легкість і швидкість, з якою неорганізований стихійний протест перетворився на досить чітко керовану кампанію. Причому, характерне виникнення нової громадської організації «Товариство ініціативних громадян Росії - ТІГР» - явна декларація протистояння офіційному «Ведмедеві» путінської «Єдиної Росії». Схоже, «середній клас» Росії таки має реальний потенціал самоорганізації. І може його реалізувати В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ. Але найголовніше: для придушення масових виступів на Далекому Сході довелося виписувати ОМОН із Москви. Виявилося, що місцевий ОМОН взагалі-то співчуває демонстрантам. Міліція за таких умов узагалі стає вкрай ненадійною.

І, нарешті, можна звернути увагу на те, що всередині самої правлячої верхівки зріють гострі розбіжності. ФСБ занадто вже нахабно збагачується. А це багатьом не надто подобається, особливо армії. Армійські офіцери навряд чи вважають справедливим такий розподіл «праці», коли їм летять кулі, а особистам – долари. З іншого боку, стара „єльцинська гвардія» злодіїв, типу Лужкова або Абрамовича, також не почувається в безпеці. Загалом, досить лише пролунати «Акела промахнувся!»...

Зрозуміло, що в цих умовах чекістській банді Путіна конче потрібно відволікти увагу власного народу від внутрішніх проблем. Вся криза в них загострилася прямо в грудні. От вони й зайнялися в січні «маленькою переможною газовою війною» з Україною. Тільки явно розраховували на інший результат. Думали, що як і в 2006 році, через внутрішні розбіжності українська влада піде на однобічні поступки. Ну що поробиш: тяжко в чекістів з серйозною політичною аналітикою. Як було тяжко в 2004 році, так і залишилося. З іншого боку, ми й самі тут не завжди можемо вгадати своєї української політики. Куди вже їм, бідненьким, з Кремля-то... Понадіялися на російський „авось”, а нарвалися на консолідовану єдність української верхівки з питань цін на газ і на його транзит. Єдність, для нас в Україні очевидна: навряд чи донецьким металургам близька ідея дорогого російського газу.

А відступати чекісти не можуть - «росіяни не відступають!» (як каже російський п'яниця, впершись чолом у ліхтарний стовп). От звідси й виникає щира злість Путіна на «купку пройдисвітів», що править сучасною Україною.

Але справа не тільки у «втраті обличчя», якої російські чекісти сьогодні бояться панічно. Справа не тільки в єднанні народу Росії перед обличчям «спільного ворога» - України, «яка краде газ». Справа ще й у тому, що з економічної точки зору в ситуації з газом путінська Росія опинилася в не менш глибокій дупі, ніж з погляду внутрішньої політики.

3. Росія – газовий банкрут

Далі не обійтися без статистики. Світовий видобуток природного газу на початку XXI століття перевищив 2,4 трлн. куб. м. При цьому приблизно чверть всього світового видобутку давала Росія: порядку 600 млрд. куб. м. Приблизно стільки ж дають США. Але Америка все вироблене і споживає. Та ще й імпортує приблизно 100 млрд. кубометрів з Канади (і дещо з Мексики). Приблизно 600 млрд. куб. м на рік споживають країни Євросоюзу. При цьому Європа приблизно половину свого споживання покриває за рахунок власного видобутку (в основному на Північному морі). Тобто, найбільшим у світі імпортером природного газу зі щорічними закупівлями порядку 300 млрд. куб. метрів виступають країни Євросоюзу. На сьогодні іншого такого ринку у світі немає. Хоча дуже швидко ростуть потреби Китаю та Індії.

Характерно, що Іран відповідно до власної національної програми готовий до 2010 року видобувати до 300 млрд. куб. метрів газу на рік. І почати вже з цього року масові постачання його до Європи. Зокрема, у зрідженому виді танкерами. А ще ця країна з'єднана газопроводами з Азербайджаном, Вірменією й Туреччиною. Але газопроводи ці ПОКИ ЩО мають малу пропускну здатність.

Взагалі-то з видобутком природного газу у світі справи йдуть не просто добре, а ЗАНАДТО добре. Справа в тому, що величезна кількість природного газу (метану) щорічно просто СПАЛЮЄТЬСЯ. У величезних смолоскипах. Природний газ часто виділяється у величезних кількостях при видобутку нафти. І такий супутній газ, як правило, просто спалюють. Чим значною мірою й створюють той самий всесвітній «парниковий ефект». Що характерно: майже 50% усього смолоскипового спалювання природного газу припадає на Росію. От звідки відбувається танення арктичних льодів... ( [взломанный сайт] )  Справа в тому, що цей супутній газ містить не тільки чистий метан, але й різні домішки. Одразу в газопровід його накачувати неможна: необхідно спочатку провести очищення від цих домішок (на кшталт метану й етилену). Інакше домішки можуть виділитися з суміші прямо в газопроводі, вступити в реакцію з водою й утворити в газопроводі «пробку». До речі, з цих домішок виходить чудовий бензин. Але це ж возитися... Однак зараз в основному (за межами Росії) цей супутній газ не спалюють, а очищують і потім або пускають у газопровід, або зріджують і в такому виді накачують у танкери.

Росія ж не тільки спалює в смолоскипах по всьому Західному Сибіру «зайвий» газ. Вона й свій добутий і закачаний у трубопроводи газ витрачає вкрай неефективно. З добутих 600 млрд. кубометрів газу Росія експортує лише менше 100 млрд. Інші споживає сама. Тобто, Росія споживає газу майже стільки ж, скільки й весь Євросоюз. І це при тому, що на сьогодні газифікована тільки приблизно третина сільських домогосподарств Росії та 70% міських господарств...

Однак, тут варто ще враховувати, що сама Росія закуповує приблизно 90 млрд. кубометрів газу в Узбекистані й Туркменії. Насьогодні ці країни не мають альтернативних газопроводів, окрім прокладених через Росію. І весь закуплений у цих країнах газ Росія потім перепродає в Європу, включаючи Україну.

Україна ж закуповує понад чверть усього продаваного Росією свого та середньоазіатського газу: приблизно 50 млрд. кубометрів. Приблизно половину від цієї кількості Україна споживає сама. Із усього споживаного Україною газу приблизно половина йде на побутові потреби, інше - в основному на потреби промисловості, особливо енергетики й металургії. За оцінками експертів, тільки за рахунок впровадження енергозберігаючих технологій ми могли б скоротити споживання газу мінімум удвічі...

Отже, Україна закуповує понад чверть усього продаваного Росією газу – як власне російського, так і середньоазіатського. При цьому через Україну проходить транзит понад 80% усього газу, продаваного Росією в держави Євросоюзу. Інше йде через Білорусію та зовсім трохи через Туреччину.

Якщо взяти Євросоюз у цілому, то Росія забезпечує приблизно чверть усього європейського споживання газу й половину європейського імпорту. Інший європейський імпорт газу йде з Алжиру, а також у зрідженому виді танкерами через європейські порти.

А тепер поговоримо про гроші. Нагадаю пропозиції України. Мова йшла про те, щоб платити за російський газ приблизно $200 за тисячу кубометрів. І при цьому Росія повинна була платити за транзит по ставці НИЖЧЕ $3,5 за тисячу кубометрів на 100 кілометрів газопроводу. Виходячи округлено з довжини українського газопроводу в 1000 км, одержуємо, що тисяча кубометрів російського газу при проходженні через територію України подорожчала б менше ніж на $35. Тобто, Україна заплатила б Росії за рік приблизно $10 млрд. і одержала б від неї за транзит менше ніж $5 млрд. Тобто, за рахунок транзиту ціна російського газу для України скоротилася б У КРАЩОМУ ВИПАДКУ приблизно на половину – а реально дай Боже, щоб на третину.

Однак насправді, до моменту відключення газу (точніше, до 29 грудня 2008 року) ціна на газ для України ВЖЕ була погоджена: приблизно $235 за тисячу кубів. НЕ ЦЕ стало реальною причиною російської істерики.

Тут справа насамперед у бездарній торговельній політиці самої путінської компанії «Газпром». Справа саме в тому, що практично половина того газу, яким торгує Росія, - це СЕРЕДНЬОАЗІАТСЬКИЙ ГАЗ. І цей середньоазіатський газ Росія відповідно до ДОВГОСТРОКОВОЇ УГОДИ взялася купувати в Узбекистані й Туркменії по $300 за тисячу кубометрів. Якщо його потім продавати в Європу по $400 і вище (як сьогодні), то це однаково вигідно. Особливо з урахуванням сьогоднішніх низьких ставок за український транзит. Але справа в тому, що за угодою з європейцями, ціни на продаваний Росією газ прив'язані до СВІТОВИХ ЦІН НА НАФТУ. А світові ціни на нафту стрімко падають... У порівнянні з серединою минулого року, ціни на нафту впали БІЛЬШ НІЖ У ТРИЧІ! А це означає, що й ціни на газ для європейців повинні різко впасти вже в 2009 році. З останніх повідомлень: «Прем'єр-міністр Чехії Мірек Тополанек припускає, що в зв'язку з падінням цін на нафту останнім часом ціна на газ може знизитися до $250 за тисячу кубометрів. Таку думка він висловив на спільній з українським президентом прес-конференції в п'ятницю в Києві».

Отже, погляньмо, в яку пастку загнав сам себе «Газпром». Якщо ціна на газ у Європі впаде нижче $350, то торгувати середньоазіатським газом для Росії стане збитково. А ця ціна НЕ МОЖЕ НЕ ВПАСТИ ще нижче відповідно до укладеної Росією ж угоди, згідно з якою ціна на газ прив'язана до ціни на нафту. Але якщо не закупити цей газ в узбеків і туркменів, то це означатиме невиконання Росією своїх зобов'язань із постачання. Тоді трапиться газовий ДЕФОЛТ Росії. І за зрив поставок Росію тоді вже жорстко покарають ті самі європейці. З розпродажем майна «Газпрому»...

Крім того, відмова Росії від закупівель узбецького та туркменського газу неминуче призведе до дуже швидкого будівництва звідти газопроводів в Іран і Китай. Власне, газопровід з Туркменії у Китай через Узбекистан і Казахстан УЖЕ запланований.

Можливо, Росія не може відмовитися від середньоазіатського газу і ще з однієї причини. Дуже простої. Директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар досить переконливо обґрунтував несподіване припущення, що нинішня істерична поведінка керівництва Росії обумовлена просто тим, що в Росії... немає необхідної кількості газу! Зокрема, він привів приклад торішньої оцінки колишнього керівника РАО «Енергетичні системи Росії» Анатолія Чубайса щодо того, що в 2010 році в Росії виникнуть серйозні проблеми із забезпеченням балансу газу. «Можливо, 2010 рік наступив у 2009-му. Ми цього не можемо однозначно стверджувати, тому необхідний серйозний аудит газових ресурсів Росії й підтвердження її „газоспроможності”... ,- підкреслив він. - «Ми ж не випадково спостерігаємо таку гіперактивність Росії на зовнішніх ринках газу в Північній Африці, у Південній Америці, у Західній Африці. Запитується, якщо свого газу досить, навіщо його брати де-небудь іще?». То ж міжнародних спостерігачів не завадило б направити саме на газові родовища Росії.

Якщо це так, то російська газова клоунада триватиме ще довго...

АЛЬБ, ну, может кто-то получше переведёт, но я отсюда понял, что Российское правительство как обычно пытается отвлечь газовой войной от внутренних проблем (развал федерации, политический и экономический кризисы и проч.). Газпром не пускает газ через Украину, хотя все возможности ему предоставлены. А делает это он потому что на самом деле России газа самой не хватает, и она продаёт Европе газ, купленный у Узбекистана и Туркмении. Далее следуют какие-то экономические выкладки на предмет того, что Россия по-любому будет нести убытки от продажи газа. Вот так как-то. Статья от 14.01

Отредактировано Мёртвый душ (Пятница, 16 января, 2009г. 20:19:14)

бред!! я так понял это украинская "заказная" статейка.. по типу "дальневосточных экспертов"..

ну, таки да... это с их националистического сайта. Но интересно же почитать, чем там люди живут.

не уверен что сами украинцы в это верят..   ладно бы одна россия брехала.. так вся европа в один голос скандалит!!

если бы это касалось только двух стран - я бы сомневался!! но когда втянута европа да ещё и судами попахивает - врать это самоубийство!! а медведев и путин на них не похожи..

"Путин и его банда ведут себя настолько неадекватно, потому что загнаны в угол и им очень страшно" (ну и объяснения, почему написаны выше)

Российская газовая истерия: причины и последствия

1. Из России с тяжелым бредом

Последние полторы недели жители Украины сначала с вялым интересом, а затем со все большим удивлением наблюдали за российской истерики по поводу газа. Сначала казалось, что это - типичное повторение уже видано. Уже почти на уровне анекдота: некоторые приличные люди перед Новым Годом ходят в баню, а Россия отключает нам газ. Казалось: ну, перебисяться и розслабляться. Беспокойство было только по поводу того, не исчезнет реально газ и тепло в наших домах. Но поскольку правительство твердо пообещал, что все будет в порядке, газ на кухне реально есть, батареи теплые, то народ на новогодние праздники не очень и напружувався.

Однако те сеансы "скотоложества" с мозгом российских телезрителей, которые демонстрирует в последние дни банда Путина, вызывают некоторое удивление даже у профессиональных политических обозревателей и психиатров.

Во-первых, на уровень новой крупной и всеобъемлющей русской национальной идеи выдвигается заклинания «Украина ворует российский газ!» Это заклинание многократно произнесла высшие должностные лица России, начиная от самого Путина. Вообще без всяких оснований. При этом заявляя, что у них есть неопровержимые доказательства, но каждый раз забывая те доказательства предъявить. Это примерно как с доказательствами участия украинцев в российско-грузинской войне. По моему мнению, Президент Ющенко проявит непрощенну мьякотилисть, если не подаст на Россию в Международный Стокгольмський арбитраж именно иск за диффамацию. Другими словами, из россиян пора уже реально «спросить за базар» и заставить их заплатить по суду за реальный ущерб доброму имени и деловой репутации нашей страны.

Во-вторых, это самый факт безгранично хамського отключения газа всей Европе. Ведь очевидно, что и сама Россия должна на этом ежедневные огромные убытки. По заявлению самого Путина, убытки составили уже более $ 800 млрд. Ведь по заключенным с «Газпромом» договорам, не Запад и Украина несут полную ответственность за транспортировку газа до европейских потребителей, а именно «Газпром». И отключила подачу газа в Евросоюз тоже не Украина, а сам «Газпром», по прямому приказу Путина в прямом эфире.

В-третьих, это разжигание страстей относительно украинского руководства, что прозвучало в словах национального фюрера России: «Я исхожу из того, что у нас особые исторические отношения с украинским народом. И я не хочу сделать ему хуже, я хочу избавить украинский народ от всякого рода проходимцев ». Такие слова хорошо говорить, отдавая приказ танка на вторжение. Приказ на отключение газа-то не выглядит убедительным поводом для подобных заявлений. Ведь придет же время фюрера снова садиться за стол переговоров с «украинскими политическими проходимцы». И никаких дополнительных милых взаимно «легко привласнюваних» миллиардов долларов, как в случае договоренности по «РосУкрЭнерго», ему теперь не светит ...

В-четвертых, на фоне этой истерии особенно забавно слышать, что нынешний спор «имеет характер исключительно между двумя хозяйствующими субъектами». Однако личные «смикання» русского фюрера показывают, что что-то в этом есть: в этом споре действительно очень значительная экономическая составляющая. Ведь зачем устраивал Путин показательные диалоги с Медведевым ( «смотрю в тебя, как в зеркало, до головокружения ...») на тему, почему ни в коем случае нельзя повышать ставки за транзит по территории Украины российского газа.

Знаете, вынужден полностью согласиться с тем, что основа споры - экономическая. Речь идет о том, что после резкого падения цен на нефть Россия столкнулась с перспективой резкого уменьшения доходов от экспорта газа. Когда с подобной экономической проблемой при Горбачови столкнулся Советский Союз, то через недолгое время не стало самого Советского Союза. Путин и его банда ведут себя настолько неадекватно просто потому, что чувствуют себя загнанимы в угол и им ОЧЕНЬ страшно. Далее рассмотрим, как они дошли до такой жизни.

2. Внутриполитическая ситуация в современной России: на пороге развала

Россия прямо на наших глазах погружается в пучину политического кризиса, на сегодня УЖЕ гораздо более грозным, чем кризис экономический. В этом можно выделить три основные составляющие: крах национальной политики и сепаратизм национальных республик; опасное брожение среди этнических россиян; раскол в правящей верхушке.

Сначала о крахе путинской национальной политики. В отличие от достаточно демократического в этих вопросах Ельцина, чекистська мафия сразу же после прихода к власти стала проводить политику «единства России», т.е. последовательного «закручивание гаек» в отношении российских инородцев. По сути, от Российской Федерации осталось одно название, поскольку вся исполнительная власть стала назначаться из Москвы. Многие из этих новых руководителей начали рьяно искоренять все проявления местной национальной культуры. Яркое проявление той ситуации - скандальное обсуждение положения в Республике Марий Эл в Европарламенте. Большинство же автономных округов при Путин ликвидировали вообще. Закончилось это в 2008 году ликвидацией «регионального компонента в образовании», что на практике означает курс на закрытие вообще всех национальных школ и полной русификации системы образования в Национальной Автономии.

Разумеется, такая политика вызвала повсеместно активную отпор. Меня лично поразил массовый митинг представителей всех коренных народов Таймыр (!) При участии шамана и розбиванням чуму на центральной площади поселка Дудинка. Это было 1 ноября 2008 года. Митинг принял резолюцию с требованием немедленного восстановления Таймырского автономного округа и начал сбор подписей. Но это все - «цветочки».

«Ягодки» - состоялись в городе Набережные Челны. 21 декабря 2008 года съезд общественно-политической организации «Милли меджлис татарского народа». Более ста делегатов со всей России и несколько десятков представителей татарских общественных организаций собрались, чтобы утвердить программные документы Национального собрания. Они также утвердили состав нового национального правительства Татарстана в изгнании и приняли Обращение в ООН, в котором, в частности, говорится:

«Татары настаивают на незаконности своего пребывания в составе Российской Федерации. В конце 90-х годов они приняли декларацию о государственном суверенитете, провели референдум с участием иностранных наблюдателей, в ходе которого 61,4% населения республики высказались за государственный суверенитет Татарстана. Татарстан также отказался участвовать в референдуме по утверждению нынешней конституции Российской Федерации и не подписал федеративного договора, тем самым заявив о его нелегитимности. Никаких договоров между Татарстан и Российской Федерацией о его включении в состав последней не существует. В связи с этим, проявляя волю татарского народа и во имя его спасения от полного уничтожения, Милли Меджлис (Парламент) татарского народа: 1) Поддерживает Декларацию о государственном суверенитете - независимость - Татарстана от 30 августа 1990 года и заявляет о нелегитимности его насильственного включения в состав Российской Федерации. 2) Обращается с просьбой ко всем государствам мира и Организации Объединенных Наций признать независимость Татарстана ... »

Обратите внимание: во-первых, подобный съезд в России СОСТОЯЛСЯ. Но ведь Россия - это полицейские-чекистська государство. Характерно, что никто из официальных властей Татарстана НЕ осудил подобный съезд. Более того. С удивлением читаем, что «прокурор города вызвал редактора молодежной газеты« Чаллы яшьлере »Дамира Шейхетдинова и вынес ему официальное предупреждение в связи с публикацией в газете Декларации Независимости Татарстана». То есть, в современной чекистський России Декларация о независимости второго по численности народа России - татар там более пяти миллионов! - Была напечатана! - Из этого очевидно, что местная элита Татарстана откровенно сочувствует лозунгам его полной независимости. Сейчас ПУТИНСЬКИЙ РЕЖИМ не контролирует ТАТАРСТАН! - Кстати, похожие процессы развиваются и в соседнем Башкортостан, и в Тиви и даже в Якутии. Не говоря уже о Дагестан и Ингушетия.

Но и основная опора режима - этнические русские - тоже заколивалася. Яркий пример - массовые протесты на Дальнем Востоке в декабре 2008 г. против запрета на ввоз старых авто из Японии. Местная власть оказалась полностью несостоятельной. Здесь характерны три момента. Во-первых, во время протестов на площади носили японские флаги. Это можно, конечно, понимать просто как уважение к японского же авто. Но можно и иначе: если экспансия Китая жителей Дальнего Востока явно пугает, то Японии они явно не боятся. Дальневосточные республика под протекторатом Японии некогда реально существовала. Хотя выводы о реальности в России «российского регионального сепаратизма» пока делать рано. Гораздо важнее другой момент: та легкость и быстрота, с которой неорганизованный стихийный протест превратился в довольно четко управляемую кампанию. Причем, характерно возникновение новой общественной организации «Общество инициативных граждан России - ТИГР» - явная декларация противостояния официальном «Медведей» путинской «Единой России». Похоже, «средний класс» России же имеет реальный потенциал самоорганизации. И может его реализовать В ЛЮБОЙ МОМЕНТ. Но самое главное: для подавления массовых выступлений на Дальнем Востоке пришлось выписывать ОМОН из Москвы. Оказалось, что местный ОМОН вообще-то сочувствует демонстрантам. Милиция в таких условиях вообще становится крайне ненадежной.

И, наконец, можно обратить внимание на то, что внутри самой правящей верхушки зреют острые разногласия. ФСБ слишком уж нагло обогащается. А это многим не слишком нравится, особенно армии. Армейские офицеры вряд ли считают справедливым такое распределение «труда», когда им летят пули, а лично - доллары. С другой стороны, старая "ельцинська гвардия» воров, типа Лужкова или Абрамовича, также не чувствует себя в безопасности. В общем, достаточно лишь прозвучать «Акела промахнулся !»...

Понятно, что в этих условиях чекистський банде Путина необходимо отвлечь внимание собственного народа от внутренних проблем. Вся кризис у них обострилась прямо в декабре. Вот они и занялись в январе «маленькой победной газовой войной» с Украиной. Только явно рассчитывали на другой результат. Думали, что как и в 2006 году, через внутренние разногласия украинская власть пойдет на односторонние уступки. Ну что поделаешь: тяжело в чекистов с серьезной политической аналитикой. Как было тяжело в 2004 году, так и осталось. С другой стороны, мы и сами здесь не всегда можем предугадать своей украинской политики. Куда уж им, бидненьким, из Кремля-то ... Понадиялися на российский "авось", а нарвалися на консолидированную единство украинской верхушки по вопросам цен на газ и его транзит. Единство, для нас в Украине очевиден: вряд ли донецким металлургам близка идея дорогого российского газа.

А отступать чекисты не могут - «россияне не отступают!» (Как говорит российский пьяница, впершись лбом в лихтарний столб). Вот отсюда и возникает искренняя злоба Путина на «кучку проходимцев», которая правит современной Украиной.

Но дело не только в «потере лица», которой российские чекисты сегодня боятся панически. Дело не только в единении народа России перед лицом «общего врага» - Украины, «которая ворует газ». Дело еще и в том, что с экономической точки зрения в ситуации с газом путинская Россия оказалась в не менее глубокой дупи, чем с точки зрения внутренней политики.

3. Россия - газовый банкрот

Дальше не обойтись без статистики. Мировой добыче природного газа в начале XXI века превысил 2,4 трлн. куб. м. При этом примерно четверть всей мировой добычи давала Россия: порядка 600 млрд. куб. м. Примерно столько же дают США. Но Америка все производимое и потребляет. Да еще и импортирует примерно 100 млрд. кубометров из Канады (и кое-что из Мексики). Примерно 600 млрд. куб. м в год потребляют страны Евросоюза. При этом Европа приблизительно половину своего потребления покрывает за счет собственной добычи (в основном на Северном море). То есть, крупнейшим в мире импортером природного газа с ежегодными закупками порядка 300 млрд. куб. метров выступают страны Евросоюза. На сегодня другого такого рынка в мире нет. Хотя очень быстро растущие потребности Китая и Индии.

Характерно, что Иран в соответствии с собственной национальной программы готов к 2010 году добывать до 300 млрд. куб. метров газа в год. И начать уже с этого года массовые поставки его в Европу. В частности, в сжиженном виде танкерами. А еще эта страна объединена газопроводами с Азербайджаном, Арменией и Турцией. Но газопроводы эти ПОКА ЧТО имеют малую пропускную способность.

Вообще-то с добычей природного газа в мире дела обстоят не просто хорошо, а СЛИШКОМ хорошо. Дело в том, что огромное количество природного газа (метана) ежегодно просто сжигается. В огромных факелы. Природный газ часто выделяется в огромных количествах при добыче нефти. И такой сопутствующий газ, как правило, просто сжигают. Чем в значительной мере и создают тот самый всемирный «парниковый эффект». Что характерно: почти 50% всего смолоскипового сжигания природного газа приходится на Россию. Вот откуда происходит таяние арктичних льду ... () Дело в том, что этот сопутствующий газ содержит не только чистый метан, но и различные примеси. Сразу в газопровод его накачивать нельзя: необходимо сначала провести очистку от этих примесей (вроде метана и этилена). Иначе примеси могут выделиться из смеси прямо в газопроводе, вступить в реакцию с водой и образовать в газопроводе «пробку». Кстати, из этих примесей получается отличный бензин. Но это же возиться ... Однако сейчас в основном (за пределами России) этот сопутствующий газ не сжигают, а очищают и потом либо пускают в газопровод или зриджують и в таком виде накачують в танкеры.

Россия же не только сжигает в факелы по всему Западной Сибири «лишний» газ. Она и свой добытый и произведена закачка в трубопроводы газ расходует крайне неэффективно. Из добытых 600 млрд. кубометров газа Россия экспортирует лишь менее 100 млрд. Другие потребляет сама. То есть, Россия потребляет газа почти столько же, сколько и весь Евросоюз. И это при том, что на сегодня газификована только примерно треть сельских домохозяйств России и 70% городских хозяйств ...

Однако, здесь следует еще учесть, что сама Россия закупает примерно 90 млрд. кубометров газа в Узбекистане и Туркмении. Сегодня эти страны не имеют альтернативных газопроводов, кроме проложенных через Россию. И весь закуплен в этих странах газ Россия потом перепродае в Европу, включая Украину.

Украина же закупает более четверти всего продаваемого Россией своего и среднеазиатского газа: примерно 50 млрд. кубометров. Примерно половину от этого количества Украина потребляет сама. Из всего потребляемого Украиной газа примерно половина идет на бытовые нужды, остальное - в основном на потребности промышленности, особенно энергетики и металлургии. По оценкам экспертов, только за счет внедрения энергосберегающих технологий мы могли бы сократить потребление газа минимум вдвое ...

Следовательно, Украина закупает более четверти всего продаваемого Россией газа - как собственно российского, так и среднеазиатского. При этом через Украину проходит транзит более 80% всего газа, продаваемого Россией в государства Евросоюза. Остальное идет через Белоруссию и совсем немного через Турцию.

Если принять Евросоюз в целом, то Россия обеспечивает приблизительно четверть всего европейского потребления газа и половину европейского импорта. Другой европейский импорт газа идет из Алжира, а также в сжиженном виде танкерами через европейские порты.

А теперь поговорим о деньгах. Напомню предложения. Речь шла о том, чтобы платить за российский газ примерно $ 200 за тысячу кубометров. И при этом Россия должна была платить за транзит по ставке ниже $ 3,5 за тысячу кубометров на 100 километров газопровода. Исходя округлены с длины украинского газопровода в 1000 км, получаем, что тысяча кубометров российского газа при прохождении через территорию Украины подорожала бы меньше чем на $ 35. То есть, Украина заплатила бы России за год примерно $ 10 млрд. и получила бы от нее за транзит меньше чем $ 5 млрд. То есть, за счет транзита цена российского газа для Украины сократилась бы в лучшем случае примерно на половину - а реально дай Бог, чтобы на треть.

Однако на самом деле, до момента отключения газа (точнее, до 29 декабря 2008 года) цена на газ для Украины УЖЕ была согласована: примерно $ 235 за тысячу кубов. НЕ ЭТО стало реальной причиной российской истерики.[/spoiler]
Здесь дело в первую очередь в бездарной торговой политике самой путинской компании «Газпром». Дело именно в том, что практически половина того газа, которым торгует Россия, - это среднеазиатский газ. И этот среднеазиатский газ Россия соответственно долгосрочный договор взялась покупать в Узбекистан и Туркмения по $ 300 за тысячу кубометров. Если его потом продавать в Европу по $ 400 и выше (как сейчас), то это все равно выгодно. Особенно с учетом сегодняшних ряда ставок за украинский транзит. Но дело в том, что по ЕС с европейцамы, цены на продаваемый Россией газ привязаны к ли цен на нефть. А мировые цены на нефть стремительно падают ... В сравнению с серединой прошлого года, цены на нефть упали более чем в три раза! А это означает, что и цены на газ для европейцев должны резко упасть уже в 2009 году. Из последних сообщений: «Премьер-министр Чехии Мирек Тополанек предполагает, что в связи с падением цен на нефть в последнее время цена на газ может снизиться до $ 250 за тысячу кубометров. Такое мнение он высказал на совместной с украинским президентом пресс-конференции в пятницу в Киеве ».

Итак, посмотрим, в какую западню загнал сам себя «Газпром». Если цена на газ в Европе упадет ниже $ 350, то торговать среднеазиатским газом для России станет убыточно. А эта цена НЕ МОЖЕТ не упасть еще ниже в соответствии с заключенной Россией же соглашения, согласно которому цена на газ привязана к цене на нефть. Но если не закупать этот газ в узбеков и туркмен, то это будет означать невыполнение Россией своих обязательств по поставкам. Тогда случится газовый Дефолт России. И за срыв поставок Россию тогда уже жестко накажут те сами европейцы. С распродажами имущества «Газпрома» ...

Кроме того, отказ России от закупок узбекского и туркменского газа неизбежно приведет к очень быстрому строительству оттуда газопроводов в Иран и Китай. Собственно, газопровод из Туркмении в Китай через Узбекистан и Казахстан УЖЕ запланирован.

Возможно, Россия не может отказаться от среднеазиатского газа и еще по одной причине. Очень простой. Директор энергетических программ Центра «Номос» Михаил Гончар довольно убедительно обосновал неожиданное предположение, что нынешняя истерические поведение руководства России обусловлена просто тем, что в России ... нет необходимой количества газа! В частности, он привел пример прошлогодней оценки бывшего руководителя РАО «Энергетические системы России» Анатолия Чубайса о том, что в 2010 году в России возникнут серьезные проблемы с обеспечением баланса газа. «Возможно, 2010 год наступил в 2009-м. Мы этого не можем однозначно утверждать, поэтому необходим серьезный аудит газовых ресурсов России и подтверждения ее "газоспроможности" ... , - Подчеркнул он. - «Мы же не случайно наблюдаем такую гиперактивнисть России на внешних рынках газа в Северной Африке, в Южной Америке, в Западной Африке. Запрашивается, если своего газа достаточно, зачем его брать где-нибудь еще? ». Так что международных наблюдателей не помешало бы направить именно на газовые месторождения России.

Если это так, то российская газовая клоунада продлится еще долго ...[spoiler]

  впервые слышу!! 1 морд 200 милн. это я слышал..

Дим спасибо за перевод, но читать такую ахинею мне терпения сейчас не хватит..

как перевернули!! 
я думал это "нафтогаз" отбрехивается.. а это ющенко науськивает на россию украинский народ..
ох и не повезёт ему в европейском суде!!!